Виконавча по – любарськи

Шановний АТОшнику, якщо ти проживаєш в Любарському районі, маєш І групу інвалідності і пересуваєшся на інвалідному візку,ти ніколи не потрапиш в установу виконавчої служби, щоб з’ясувати, чого у тебе заблоковані всі рахунки у всіх банках, хоч  ти не займаєшся і ніколи не займався підприємницькою діяльністю, жодному банку не заборгував.

Я ще декілька років тому потрапив у ДТП. Страхова компанія мого, так би назвати «потерпілого» наклала на мене штраф у розмірі 3500 грн, та судовий збір 2400 грн.

Перебуваючи в АТО, лікуючись після травми, вже третій рік, я не міг сплатити, але цього року у вересні  місяці добровільно написав заяву для стягнення з мого пенсійного рахунку 20 відсотків – це десь 500 гривень на місяць для погашення заборгованості.

Для виконуючої обов’язків начальника виконавчої служби  Любарського району Житомирської області Бенедюк Тетяни Миколаївни стало замало. Вона вирішила заблокувати усі мої картки у Приватбанку де знаходились мізерні кошти. Наприклад на одній 1000 грн – допомога від друзів, на другій 400 грн – допомога від брата (АТО ст. Луганська).

Найнявши таксі, разом з мамою поїхали до виконавчої. Спочатку зайшла мама і попросила, щоб  до мене хтось вийшов із працівників, тобто виконавців, щоб з’ясувати обставини. Вийшла в. о. начальника Бенедюк Т.М. і сказала: нічого пояснювати не буду, поки не отримаю інформацію з банку і побігла. Я хотів поговорити та зрозуміти: чого так, до якого часу чи це можливо, сьогодні??? і т.д.

Приниження я зрозумів і постарався (при допомозі) вибратися з машини і пересісти на візок. Поїхавши до східок я зрозумів, що вибратися на підвищення я не зможу – відсутній пантус. Мама і мій товариш, який проходив повз нас, допомогли мене винести разом з візком на східці, а далі… Подвійні двері відчинялись тільки з правої сторони.  Ліворуч – (двері з двох половин) перші двері забиті саморізами. В мене в цей час виникла образа і злість. Мама знову попросила, щоб потрапити до приймальні  начальника виконавчої служби, але вийшла вдруге Бенедюк Т.М.

Я попросив  відчинити  двері щоб потрапити до приймальні начальника, але Бенедюк Т.М. відповіла «Ви ще не знаєте куди Ви прийшли? Ми орендуємо приміщення в будівлі податкової служби і нічого я відкривати не буду, бо це не мій обов’язок!»

То який звідси висновок? Виконавча служба це хто? Для кого обдирають найбідніших?

Три роки війни. Скільки моїх братиків полягло? Скільки скалічило? І скільки в мій район привезли 200-сотих, ростріляних, а часом і останків моїх побратимів!!!

А жоден чинуша там не був-бо є чим заплатити.

То чого ж сьогодні не подумати про тих, хто залишився і ще хоче хоч трохи «пожити» на цій святій рідній землі.

Мені не жаль ніяких грошей;

Але де ж

СПРАВЕДЛИВІСТЬ?!

До речі мало не забув. До мене викликали ще й поліцію. Але слава Богу що поліціянти зрозуміли, що правий Я. Порозумівшись з ними, ми роз’їхались.

 

 

 

 

                                                                              Артур Мельник

                                                                                         Любарський район

                                                                                         Учасник бойових дій

                                                                                        Інвалід І групи,

                                                                                  член НРУ